Виховна робота

«Слава герою»

Нестиму я в душі вкраїнський стяг

Й боротимусь за щастя і свободу,

Бо я обрав важкий і світлий шлях -

Служити українському народу!

Ведуча1: Дорогий наш гість, улюблений вчитель фізичної культури, захисник й герой нашої країни Василь Іванович! Ми раді вас вітати у нашому навчальному закладі. Нам дуже приємно, що Ви, наш вчитель, з мужністю, наполегливістю й вірою в краще майбутнє стали на захист нашої Батьківщини.

Ведуча2:Ми дякуємо Вам за те, що забуваючи про страх, про біль, про безпеку. Ви, незалежно від віку, встали на боротьбу з ворогом. Ви ясно усвідомлювали, що могли загинути в будь-яку секунду, але раз за разом піднімалися в бій, захищаючи свій дім, свою родину, свою Батьківщину від ворогів, тому що Ви знали «Що якщо не я, то хто ж».

Звучить пісня Ірини Федишин «Повертайся живим»

Ведуча2:Слово надається директору школи Строні Н. М.

Ведуча1:Україна вила й стогнала від болю. Вона захлиналася від крові своїх найкращих синів. Це не час Жовтневої революції, не час Великої Вітчизняної війни. Це 2014 рік. Плаче небо, плачуть матері, дружини, діти,плаче повсюди люд. На очах у всього світу, у центрі Києва – Європейської столиці – цинічно розстрілювали беззбройних людей: студентів, викладачів, художників, фермерів, журналістів, робочих… Вони вийшли на мирний протест.

Ведуча2: Невимовний біль розриває груди, а сльози застилають обличчя кожного свідомого громадянина. Убиті, покалічені і замордовані – на совісті злочинної української влади, тих, хто віддавав і виконував накази відстрілювати мирних громадян.

Переглянути сценарій повністю

_________________________________________________________________

Виховна лінійка - реквієм: «Пам'ять серця»

Мета:

-        На основі історичних знань про голодомор 1932-1933рр. в Україні визначити масштаби трагедії українського народу та уроки історичної правди, як процесу оновлення та очищення народної пам’яті.

-        Виховання в учнів етнонаціональних, полі культурних, загальнолюдських цінностей, як основи формування громадянина – патріота України.

-        Формування та розвиток історичної пам’яті поколінь.

Матеріали та обладнання: Малюнки, присвячені голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні. 

 Ілюстративний матеріал. Свічки.

 Тематична виставка літератури «Дослідження голодомору 1932-1933рр. в Україні та світі».

Форма проведення: Лінійка.

   На столі — букет квітів, перев'язаних чорною стрічкою, поломана хлібина, вода.

Вчитель:

    Страшні тридцяті роки XX століття.

    Людям довелося пройти через зраду країни, близьких, злидні й постійний страх. І сьогоднішня наша розповідь – про голодомор 30-х років.

    Жахливо, що за гаслом «Наздоженемо і переженемо» стояла смерть мільйонів. Села стали експериментальною зоною. Це був експеримент за право на життя українського народу. Жили за законом джунглів: виживає найсильніший. У світі немає іншої країни, де кожний метр землі покритий безіменними могилами. Хрестів над ними не ставили – не встигали. До цвинтарних книг імен не вносили – в живих не було сил.

  Учениця:

«Ти кажеш, не було голодомору?»

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору,-

Греби, нічого людям не лишай!

Хтож села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

Дмитро Білоус

Переглянути сценарій повністю

___________________________________________________________________

       

Пам’яті небесній сотні

Ведучий 1: Сьогоднішній день ми присвячуємо пам’яті загиблих героїв, які поклали свої життя за Україну, за кожного із нас, за світле майбутнє нас самих та наших дітей. Євромайдан. Це слово, яке раніше було втіленням надії на краще світле та безхмарне майбутнє, а зараз воно навіює жах не тільки на українців, але й увесь світ.

Ведучий 2: Всі ми добре знаємо, що в минулому на долю нашої країни випало багато випробувань. Україна не раз піднімалася з колін. Побита і вся в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Ведучий 1:  здавалося все скінчилося, давно минуло і більше ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось.

Ведучий 2:  21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроінтеграційного до  курсу, спрямованого на розвиток  співпраці з державами-членами СНД.

Ведучий 1: 30 листопада обурена таким рішенням уряду молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві, всіляко підкреслюючи мирний характер своєї акції. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок Революції Гідності. Та злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.

Звучить пісня «Воины света»

Переглянути сценарій повністю
__________________________________________________________
Свято «Ми – європейці»

Ведуча 1:  Доброго дня, шановні вчителі, учні!  

Ведучий 2: Ми раді вітати вас сьогодні у цьому класі.
Ведуча 1:  Щастя вам, добра і миру!
Ведучий 2:

Україно, моя держава!

Про тебе лине у світі слава.

Така могутня, як сила неба,

Дивись, людино, це все для тебе!

Ведуча 1:

Моя країна - соборна, вільна!

Моя країна - держава вільна!

Вона у всесвіті одна така,

Вона серед усіх країн свята!

Ведучий 2:

Вже колоситься і жито й пшениця,

Роса голубіє, співає дзвінниця.

І ми, твої діти, тебе величаєм,

Народи Європи гостинно вітаєм!

Ведуча 1 :

Європа - наш спільний дім,

Європа - колиска усіх країн!

Шляхом єдиним, прямуєм до мети,

Європа - це дім, де живем я і ти!

Ведучий 2:

Усі ми різні, бо ми народ!

Усі ми рівні, шукай, знаходь!

Хай буде мир на всій землі,

Країни різні, а ми одні!

Ведуча 1 :Любов до Вітчизни не примушує  заплющувати очі на досягнення іноземців. Навпаки, чим більше ми любимо Вітчизну, тим більше намагаємося збагатити свою країну скарбами, здобутими не з її надр.
Ведучий 2: Щоб рухатися уперед, потрібно не лише любити Батьківщину, а й знати й поважати своїх сусідів. Ми живемо в унісон з Європою, мислимо по – європейськи , у нас спільні ідеали.
Ведуча 1 : Ми раді вітати Вас на святі «Ми – європейці», присвяченому Дню Європи.  
Переглянути сценарій повністю
________________________________________________________
ЗАПАЛИ СВІЧКУ

(виховний захід до Дня вшанування жертв голодомору)

Відкривайтесь, небеса,

Засяйте над планетою,

Невинні душі…

Збудуйте пам’яті

Невгасний собор.

Сцену оформлено Державним прапором України із чорною стрічкою. На кожній парті запалено свічку. На дошці або на папері у вигляді гасел написано слова: «Жить стало веселе! И. В. Сталин»; «… А онде під тином / Опухла дитина, голоднеє мре… Т. Г. Шевченко». Звучить сьома симфонія І. С. Баха, на її фоні читець виконує вірш Т. Г. Шевченка «Розрита могила».

1-й ведучий

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно!

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш?
Чи рано, до схід сонця,

Богу не молилась?

Чи ти діток непевних

Звичаю не вчила?

- Молилась, турбувалось,

День і ніч не спала,

Малих діток доглядала,

Звичаю навчала.

Виростали мої квіти,

Мої добрі діти,

Панувала і я колись,

На широкім світі…

- Панувала… 

Музика продовжує звучати голосніше і затихає. На сцену виходять ведучі.

Переглянути сценарій повністю

МОВА — ЦЕ ТАЛІСМАН ЛЮДИНИ І НАЦІЇ.

Сценарій літературної вітальні

Мета: показати красу рідної мови, її багатство, обґрунтувати важливість рідної мови у формуванні духовного світу людини, розкрити значення в житті кожного українця; пробудити почуття національної гідності та формування громадянського світогляду; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, українського народу, його традицій, почуття поваги до всього українського.

  

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

 …Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну.

Красу її вічно живу і нову

І мову її солов’їну.

              В. Сосюра

Ведучий 1 У кожної людини є своя маленька батьківщина – це дім, де вона народилася і виросла, це край,де жили пращури, живуть батьки, там завжди чекають і туди завжди хочеться повернутися. Там людина почувається в захищеності і любові. Батьківщина – це все те, що оточує нас:і природа, і батьки, і вірні друзі, і школа, і книги, і навіть наші мрії та прагнення. Від цього неможливо відмовитись, це неможливо забути! Ось що таке батьківщина. А наш спільний дім -  це наша земля, Україна! Тож Батьківщина – це наша рідна українська мова, наші традиції, звичаї, видатні люди. Хто шанує і любить усе це - той любить Батьківщину.

Учень 1.

У кожної квіточки інша краса.

Свій голос в малої пташини.

У кожної мови — Вселенська душа,

Бо слово від Бога в людини.

Учень 2.

У кожної пісні є гарні слова,

У кожної мови — перлини.

І кажуть, що хліб — усьому голова,

Що мова — то розум людини.

Учень 3.

А рідна живою рікою струмить,

Зеленим барвіночком в’ється.

Від рідної мови і серце щемить,

Коли вона пташкою б’ється.

Учень 4.

Я нею радію, журюсь і мовчу,

Викреслюю іскру думками.

Запалюю нею у церкві свічу,

Молитву шепочу за маму,

За те, що ненависті в серці нема,

Що день починається знову,

За те, що лишилась собою сама,

За рідну, незраджену мову.

Переглянути сценарій повністю